Два сценария и главное препятствие на пути мирных переговоров России и Украины

Владимир Фесенко Политолог, директор Центра политических исследований «Пента» Ни одному слову россиян верить нельзя Від самого початку війни денацифікація і демілітаризація були вимогами з боку Росії. Якщо вона від них відмовилася, це може бути відгук на жорстку позицію українського керівництва, у першу чергу президента Зеленського, який озвучив, що Україна взагалі не обговорюватиме це. І якщо це дійсно так, то тоді це перші ластівки того, що росіяни починають більш-менш прагматично підходити до переговорів.

Але я поки далекий від оптимізму.Головне, що треба розуміти — мирні угоди, як правило, підписують у двох випадках. Перший — коли одна зі сторін перемагає, і тоді фактично це капітуляція однієї сторони. Українська сторона не капітулюватиме і, відповідно, цей варіант не розглядається.

Другий — коли обидві сторони виснажені війною та розуміють, що продовження озброєного протистояння — глухий кут, тому треба домовлятися та шукати раціональні компроміси щодо виходу з війни. На сьогодні немає ні першого, ні другого сценарію.Отже, денацифікація і демілітаризація — це вимоги російської сторони, які українська сторона відкидає. Денацифікація — це абсолютно пропагандистська установка, яку не можна перекласти на мову політичних і організаційних рішень.

Демілітаризація — теж суто пропагандистський термін, якій вкладається в логіку капітуляції України перед Росією, а як я вже сказав, Україна на капітуляцію погоджуватися не буде.Одна ремарка: у Путіна ненависть не тільки до Зеленського, у нього ненависть до України. І саме ненависть Путіна до України, намагання, як кажуть деякі російські пропагандисти, її знищити, і є головною перешкодою на шляху мирних переговорів. Зараз, на мій погляд, обидві сторони не готові до якихось