Добре слово і зброя, або Два фронти регіональної кормережі

До нагородження власкора Укрінформу Ірини Староселець орденом  "За заслуги" III cтупеня  Напередодні Дня журналіста Головна редакція регіональної інформації Укрінформу запропонувала кожному власкору вибрати три прізвища колег із кормережі, які є для них найкрутіші, найцікавіші, най-най-най. Практично всі назвали власкора в Херсонській області Ірину Староселець. Тоді ми ще не знали, що нашу колегу представлено до високої державної нагороди – ордену "За заслуги" III cтупеня.

Проте дуже гостро пам’ятали свіжі події окупації Херсона російськими загарбниками. Міста, де багато років працювала наша Іра. Як тільки танки окупантів в’їхали в Херсон, ми одразу запропонували їй виїхати з міста.

Але вона відмовилася. І не просто відмовилася, а привселюдно на мітингу проти окупантів заявила про свою українську позицію. Кілька разів Ірина разом з іншими журналістами та громадськими активістами виходила на площу.

Вони виносили українські прапори, скандували і вимагали від загарбників забратися з нашої землі. Стріми з акцій протесту наших громадян міг бачити увесь світ. Бачити і розуміти: загарбників тут ніхто не чекає, їм чинять спротив.

Тим часом один із мирних мітингів завершився силовим розгоном. А на телефон Ірини почали приходити смс із погрозами: «Мы знаем, где ты живешь, мы тебя найдем». Аби уникнути викрадення і полону, а так часто чинили російські окупанти, колезі довелося переховуватися у друзів, але й тоді вона надсилала в агентство новини, репортажі, фотографії, друкувала пости в соцмережах.

Нам таки вдалося переконати Ірину в необхідності евакуації, хоча й ця процедура на той момент була вкрай небезпечною. Але завдяки гарним людям Ірині вдалося вирватися з окупованого регіону. Зараз вона в безпеці, але тема Херсона