«Диявол влаштував свій шабаш». Як київський Звіринець злетів у повітря

… На вечір першого дня, за даними Державної варти, було 35 вбитих, 68 важко поранених, 392 — легкопоранених. Журналісти називали цифру загиблих у 200 осіб, а більше тисячі вважали пораненими. Зруйновано більше 900 будинків, 12 тисяч киян опинились без житла та майна ...

Йшов звичайний літній день, 6 червня 1918 року. У гімназіях щойно завершились іспити та випускні вечори. Розпочався період відпусток. Чимало киян уже забронювали собі літні дачі у Пущі-Водиці, Святошино, Боярці.

Черговий пожежної команди на Великій Житомирській задумливо розглядав місто з висоти своєї вишки. Нещодавно керівництво оголосило про скорочення штатів. А це означало, що доведеться працювати більше за ті ж самі гроші. Напередодні пожежники збирались на збори, оголосили свій протест проти реформи, однак це не мало впливу на рішення влади. На 8 липня призначено початок страйку.

Раптом черговий помітив дим над Печерськом — десь між Лаврою та воєнними складами щось горіло. О 9 годині 40 хвилин на пожежу виїхав перший екіпаж. За 20 хвилин викликали підмогу та резерви. Невдовзі після того Київ здригнувся. Над містом пролунав потужний вибух. Вибухова хвиля повалила на землю перехожих, а в будівлях повилітали шибки. Стовп вогню та диму було видно за десятки кілометрів. В різні сторони розлітались ракети. Кияни пригадали події січня, коли місто обстрілювали .

Вибухи повторювались і повторювались. Хідники на Хрещатику та прилеглих вулицях були вкриті суцільним шаром вибитого з шибок скла. Місто охопила паніка. З Печерська та Хрещатика люди бігли на Михайлівську та Софійську площу. Керівництво міського трамваю ухвалило рішення припинити рух трамваїв по усьому місту — вагони один за одним їхали в депо. Мешканці кинулись з міста в сторону Святошина. На залізничному вокзалі натовп людей намагався знайти бодай якийсь потяг і виїхати на ньому з Києва.

Невдовзі з’ясувалося, що пожежа та вибухи стались на військових складах в районі Звіринця. Це давнє київське передмістя. Архітектурною домінантою Звіринця був Іонинський Свято-Троїцький монастир. У 1918 році ченці завершували будівництво високої дзвіниці для своєї обителі. Поруч були розташовані різноманітні споруди військового відомства — склади, казарми, полігони. А між ними тулились непримітні житлові будиночки.

Реакція військових та медиків була миттєвою. За лічені хвилини до епіцентру вибуху рушили німецькі солдати. Лікарі, медсестри, санітари поспішали на допомогу пораненим. Більшість постраждали...