Дистанционная и надомная работа, электронные больничные и не только: что изменилось для работников и работодателей

2021 рік став роком суттєвих змін у сфері трудового права. Надалі ці зміни тільки множитимуться з огляду на потребу в пристосуванні до нових постпандемічних реалій.

Так, уперше до Кодексу законів про працю (КЗпП) внесені поняття "дистанційна робота" та "надомна робота", що не в останню чергу зумовлено карантинними обмеженнями та широким застосуванням віддаленого режиму праці.

Також на права та обов’язки працівників і роботодавців впливають останні зміни, пов’язані з вакцинацією.

Важливим нововведенням є зміна підходу до оформлення відносин з керівниками товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Також на трудові відносини вплинуло впровадження державою режиму paperless: врегульовано та впроваджено електронні трудові книжки та електронні лікарняні.

У 2021 році держава легалізувала сформовані під час пандемії трудові відносини. На початку лютого був ухвалений, а в кінці того ж місяця набув чинності закон, яким парламент врегулював дві окремі організації праці: дистанційну та надомну.

Із самих назв зрозуміло, що головна відмінність між ними – це місце виконання роботи.

При дистанційній роботі працівник самостійно визначає своє робоче місце поза офісом роботодавця. Закон не обмежує працівника у його виборі. Це можуть бути кафе, коворкінг, парк або будь-яке інше місце, у якому людина має змогу виконувати свої функціональні обов'язки.

Виконання надомної роботи здійснюється за місцем проживання працівника або в іншому приміщенні, у якому є все необхідне для цього (робоча зона, технічні засоби). Місце виконання надомної роботи фіксоване, його не можна змінювати без погодження з роботодавцем.

Після появи в законодавстві нових форм організації праці укладення трудових договорів з тими, хто виконує свої обов'язки