Давайте немного остынем. О Нобелевской премии мира и «три братских народа»

Семен Есилевский Ведущий научный сотрудник Института физики НАН Украины, стипендиат Марии Кюри в Университете Франш-КонтеДавайте порадуемся за первую в истории Украины нобелевскую премию и не будем нагнетать зраду там, где ее нет Премію миру я б на місці нобелівського комітету взагалі цього року нікому не давав. Бо трохи нерозумно присуджувати премію миру під час найбільшої війни з часів Другої світової.Але вирішили дати і поділили між білоруським правозахисником, російським товариством Меморіал та українським Центром Громадянських Свобод.

І звичайно, багато хто миттєво побачив в цьому схиблений наратив про «три братніх народи» і почав волати про зраду.Я розумію, що зараз будь-яка згадка про щось російське викликає блювотні рефлекси та бажання натовкти пику, але давайте трохи охолонемо, та хоча б почитаємо, що написано у формулюванні премії. Жодної згадки про «братні народи» чи про те, що Україні чи Білорусі треба «дружити» з Росією там нема.

Формулювання цілком нормальне і не містить, як на мене, жодного неприйнятного формулювання.Щодо Меморіалу, то це найстаріша правозахисна організація на теренах пострадянських країн. Його заснували ще при Союзі у 1987 році, а одним з засновників був легендарний дисидент Андрій Сахаров (теж нобелівський лауреат).

Меморіал займався документуванням злочинів сталінського тоталітаризму та боровся за права політичних в’язнів Кремля. У 2021-му, напередодні нападу на Україну, Меморіал примусово закрили.

Жодної антиукраїнської діяльності Меморіал не вів.Якщо уважно почитати формулювання, то там всюди розставлені правильні та цілком однозначні акценти: Росія розв’язала війну та вторглася в Україну, мали місце військові злочини проти цивільного населення України. Жодних натяків на «не все