Архипелаг Украина

Ярослав Грицак Историк, профессор Украинского Католического университета Вопросы, разделяющие украинцев, не исчезли. В отличие от России Украина не является жесткой конструкцией. Ментально она состоит не из сплошной суши, а из островков консенсуса.

Вместе они составляют один архипелаг Читаю одну розумну книжку, що намагається підбити підсумки 30 років незалежності України. Мабуть, надто розумну, бо щось не все у ній розумію. Зокрема, там пишеться про те, що незважаючи на окремі досягнення, українцям так і не вдалося виробити спільну візію своєї країни.Маю запитання: якщо українцям не вдалося, то кому вдалося? Чи могли би автори показати на карті світу країну, мешканці якої мають спільну візію? Майже напевно, такої країни немає в старій Європі та її дітях — Північній Америці й Океанії.

Не знаю добре, що робиться в Азії, Африці та Південній Америці. Припускаю, що і там теж не знайдеться такої країни. Можливо, найближче до ідеалу є Північна Корея.

Але навіть у Росії, уряд якої намагається досягнути північно-корейського ідеалу, 20% не підтримують війну з Україною.Не раз і не два помічав: ми, українці, перфекціоністи. Якщо у нас щось не біле або чорне, то ми це відкидаємо як неприродне. Наші політичні лідери мають бути живим втіленням Ісуса Христа або Діви Марії.

Якщо у їхній біографії є хоч одна плямочка (а плям є набагато більше!), то ми їх канселюємо та чекаємо на «нового Вашингтона».Правда полягає в тому, що демократія не є ані білою, ані чорною. Вона сіра. Тому при ній не може бути спільної візії.

Там конкуренція різних візій. І перемагає серед них та, щодо якої є консенсус більшості.Питання, чи існує такий консенсус, діймало нас ще на початку 1990-х. Тоді йшлося про можливу смерть української держави.