11 листопада народилася Бібі Андерссон, одна з чотирьох улюблених акторок видатного кінорежисера Інґмара Бергмана

Видатний режисер Інгмар Бергман і в житті, і в кіно любив красивих жінок. Одна з них, Лів Ульман, у документальному фільмі про своє життя з Бергманом розповідає таку сценку. Після того, як Бергман її покинув, вона, попрацювавши в Голлівуді, повернулася до Швеції, знімалася у нього в фільмі "Шепіти та крики" і взагалі чудово почувалася. І ось якось увечері в готелі, де вони жили на зйомках, Лів напилася в компанії Харрієт Андерссон та Інгрід Тулін (уявіть собі цю трійцю п'яних нордичних бездоганних красунь) і їй спало на думку, що вона ще не сказала Бергману: "Інгмар, у нас все скінчено". (Акторка ж, ясна річ).

П'яні Лів, Харрієт та Інгрід пішли до готельного номеру, де жив Бергман, щоб вона йому це сказала (можна тільки уявити собі, як подружки її при цьому під'юджували). Лів довго лупцювала у двері номера Бергмана, але він так і не відчинив. А потім признався їй, що в неї був такий гнівний голос, що він злякався і вистрибнув у вікно.

Згадали ми цю історію тому, що Бергмана, хоча він регулярно знімав на початку та в середині кар'єри комедії, вважають трагічним режисером. А "Шепоти та крики" - можливо, самий трагічний його фільм (Хоча, можливо, як він сам вважав, найдосконаліший). Мабуть, саме тому у вищезгаданій трійці актрис, які грали в ньому, не було Бібі Андерссоні, яка завжди уособлювала у фільмах Бергмана жіночу життєрадісність і безпосередність.

Коли в його першому видатному фільмі «Сунична галявина» Бергману треба було протиставити зрілій холодній красі та внутрішньому трагізму невістки 78-річного професора Борга, яку грала Інгрід Тулін, наївність молодості, він обрав Бібі. І вона ж зіграла в цій стрічці у фантазіях-снах старого Борга юну Сару, його перше нехитре кохання, про яке він потім завжди згадував як про