Жнива HIMARS у дії: як горять склади окупантів і чому бити по Кримському мосту поки зарано

М-142 HIMARS розпочали свою бойову роботу в Україні, і окупантам одразу стало «тепліше на душі» від складів, що детонують, палаючих штабів і уражених цистерн.

«Жест доброї волі»: як ЗСУ виганяли окупантів з острова Зміїний

Наші ЗМІ та суспільство, як і раніше, обурюються, що партнери поки не дають нам «довгої руки» у вигляді ATACMS.

Але навіть у тактичному та оперативно-тактичному тилу окупантів зараз багато цілей, які погасити тут і зараз вигідніше, ніж випустити сотню ATACMS (річне виробництво США) по глибокому тилу. Чому так?

У випадку з поставками М-142 HIMARS спрацьовує банальна математика: у Заходу є близько 9 тис. ракет М-30\31, що зійшли з конвеєра, на рік з 200-фунтовою головою (плюс запаси — близько 40 тис.), або 110 ОТРК у розпал виробництва — з 500-фунтовою.

Ось і всі американські «ми не бажаємо ескалації» та «забороняємо працювати по території рф».

Підсумки «Рамштайну-3»: чому Захід не може дати Україні всю зброю тут і зараз

Як мінімум, поки ми не отримаємо дивізіон з 18 машин, не вирішимо назрілі та перезрілі проблеми з контрбатарейною боротьбою, запасами окупантів на ґрунті (коли запаси, що ввозяться перед настанням, складують просто навалом у гармат та реактивних систем залпового вогню — прим. авт.) і на рівні аж до дивізійного.

Все те, що змушує крутитися важелі їхнього наступу в битві за Донбас — найбільшу битву 21 століття.

Плюс, знову ж таки, потрібно обвалювати запаси «корпусів» у «ЛДНР», з підвозом залізниці, часто добре оснащених приміщеннях і поглиблених цистернах.

Нові ракети для України. Що отримає Київ та чому не можна стріляти по росії

Загалом роботи в тактичному тилу у нас — непочатий край, а отже, із Кримським мостом і Воронежем варто трохи почекати.

Фото: Генштаб ЗСУ

У зв'язку з