Всередині світу Зеленського

Американське видання Time розмістило на обкладинці Президента України Володимира Зеленського та опублікувало великий матеріал про життя його та команди протягом війни Укрінформ публікує власний переклад цієї статті Саймона Шустера. Ночі – найважчі, коли він лежить на ліжку, у вухах волають сирени повітряної тривоги, а телефон усе ще дзвенить поруч. Екран робить його обличчя схожим на привида, у той час, як очі проглядають повідомлення, які він не мав змоги прочитати протягом дня.

Деякі – від його дружини та дітей, багато – від радників, кілька – від військових, оточених у своїх бункерах, які знову й знову просять у нього більше зброї, аби прорвати російську облогу. У власному бункері президент має звичку дивитися на свій розпорядок навіть коли день закінчився. Він лежить без сну і гадає, чи не пропустив щось, чи не забув когось.

«Це безглуздо», – сказав мені Володимир Зеленський у будівлі Офісу Президента в Києві, біля кабінету, у якому іноді спить. «Це той само розпорядок. Я усвідомлюю, що на сьогодні – завершено.

Але я дивлюся на нього ще кілька разів, розуміючи, що щось не так». Не тривога не дає йому заплющити очі. «Мене мучить совість».

У його голові постійно крутиться одна і та ж думка: «Я дозволив собі заснути, а тепер що? Зараз щось відбувається». Десь в Україні бомби все ще падають. Мирні жителі досі перебувають у підвалах або під завалами.

Росіяни досі чинять військові злочини, зґвалтування й тортури. Їхні бомби знищують цілі міста. Місто Маріуполь та його останні захисники – в облозі.