Воєнний Харків: обстріляний центр і Північна Салтівка з висоти дев’ятиповерхівки

Харків – це суцільний біль. Це нагадування про війну у вигляді руйнувань через російські обстріли на кожному кроці Ідея відвідати Харків з‘явилася абсолютно раптово. Від першої думки до купівлі квитків минула буквально година.

Невідомість та нестабільність, спричинені повномасштабною війною, навчили швидко ухвалювати рішення. Задокументувати, нагадати, розповісти нові деталі – головна мета цієї поїздки. Озброєна бронежилетом, каскою, тактичною аптечкою, фотоапаратом та диктофоном я відправилась на вокзал.

Охочих поїхати до Харкова виявилось небагато, тож прямий нічний потяг вирушив із десятої колії напівпорожнім. Столиця проводжала дощем. Відчуття були неоднозначні, але я намагалася заспокоїтися, детально та структуровано продумуючи плани на день і маршрут містом.

Ніч минула швидко. Потяг прибув до місця призначення рівно о 06:25. На обличчях людей у тамбурі було видно тривожність, що посилювало відчуття занепокоєння.

Раптом жінка, яка виходила переді мною з величезними валізами, стоячи на пероні, широко усміхнулася і голосно сказала: "Нарешті вдома. Більше нікуди звідси не поїду". Цей епізод дещо розмив особисті переживання.

Від вокзалу я йшла фактично безлюдними вулицями, автомобілі не їздили. Спочатку подумала, що справа в ранньому часі, але впродовж дня так само багато людей не зустріла. На перші наслідки терористичних дій російської федерації натрапила буквально за 1,5 кілометра.

Це була зруйнована двоповерхова будівля – специфічний анонс перед ознайомленням з центральною частиною міста в нинішньому стані. Обстріляні та випалені житлові будинки, об’єкти культурної спадщини, державні установи, пошкоджені церкви, зруйновані торгівельні центри, кав’ярні, магазини, салони краси – коротко про побачене в серці Харкова. Це