Військово-історичний рух України проти московських «реконструкторів»

Чому виховані на прикладах героїзму та мужності своїх дідів та прадідів українці рано чи піздно повернуться додому — з Перемогою.

Читаючи статі одного із «відомих» музейних журналістів, дивуєшься тому, як буквально із нічого можно зліпити собі славу знавця, пошуковця та спеціаліста в області музейної справи. При тому що самотужки самі тільки байки виходили — про підводні човни з тризубами, скарби в Альпах та інша нісенітниця у дусі мрійливих романтиків у пошуках скарбів Полуботка, германських танків, набитих вщерть золотом рейху або дурнів, які не знаються на історії та спримають це за справжню монету. Саме таким «спеціалістом» є й так званий «журналіст» Віктор Тригуб.

Сьогодні пан Тригуб зайнятий надзвичайно важливою справою, очоливши так званий «комітет порятунку Національного військово-історичного музею України». Та майже не щодня видає на гора статті, які справляють враження, що музей нібито є осередком сепартизму і спрямовує свою діяльність виключно в напрямку розвалу державності. Таким чином, всі, хто працює в музеї або з музеєм та з нинішнім директором Музею В. Таранцем, підпадають під пильне журналістське око В. Тригуба. Ми дослідили ситуацію, та перевірили всі факти викладені в величезній кількості статей написаних тригубом під навушний шепіт карпова.

Перший же матеріал який впав в око, й насправді, у людини з патріотичними почуттями мав би викликати обурення — це історія про те, як на банерах музею висять портрети Гіркіна-Стрєлкова, який, судячи із статті, є найліпшим другом нинішнього керівника музею. В статті наявне (правда, з далекої відстані) фото банера, на якому начебто серед інших є фото знаного всіма терориста, та саме фото начебто з близької відстані. А насправді, — банер на місці, і на ньому розміщені відомості про всих загиблих наших вояків із складу ВСУ та Національної гвардії. Поряд, в пересувній виставковій конструкції, фото-виставка безпосередньо з місця подій в зоні проведення АТО, завжди стоять люди, біля банера — свіжі квіти… Де ж анонсоване фото Гіркіна разом з директором музею? Немає.

Всі інші опуси В. Тригуба на «музейну» тему також є суцільним вимислом та наклепом на музейних співробітників.

В чому ж насправді полягає інтерес автора, чому так болить його сердце за військовий музей? Адже музей працює, проводяться виставки, запроваджуються новинки музейної справи, нові підходи в подачі матеріалу, реставрується техніка, поповнюються фонди музею — і не фальшивками, а справжніми історичними цін...