Виталий Портников: Кремль проводит репетицию невозможного, или Украина – не Грузия — Блоги | OBOZREVATEL

15-летие российско-грузинской войны сегодня выглядит одним из самых печальных юбилеев даже не из прошлого, а из будущего. На самом деле, тогда мы имели дело с генеральной репетицией российских усилий по обузданию всего постсоветского пространства. В Кремле хотели убедиться и в том, какой будет реакция Запада, и в том, какой будет в будущем реакция самого грузинского общества.

О поражении в войне речь не шла: российская армия имела возможность захватить всю территорию страны, но вряд ли тогдашний президент России Медведев и фактический властитель России Путин собирались это делать. Им нужен был прежде всего политический полигон. Далее текст на языке оригинала.

Чому після серії "кольорових революцій" для такої провокації обрали саме Грузію, також неважко зрозуміти. На відміну від України, де проросійські сили мали міцні позиції у суспільстві, тодішній президент Грузії Михаїл Саакашвілі їх марґіналізував. Марґіналізував він і власних соратників по "революції троянд".

Кремль сприяв цьому першому великому перевороту на пострадянському просторі, бо Путін, на відміну від свого попередника Єльцина, щиро ненавидів "за зраду НДР" патріарха радянської й пострадянської політики Едуарда Шеварднадзе. Окрім того, грузинський президент, колишній член політбюро ЦК КПРС, був незручним партнером, умів маневрувати на рівні, недосяжному для колишнього полковника КДБ. Путіну був потрібен хтось його рівня – й він обрав для майбутнього керівництва Грузією "революційний тріумвірат", першу роль у якому мала зіграти передбачувана і лояльна Ніно Бурджанадзе.Але у Кремлі прорахувалися.