Відкриваємо Україну: Стіна. Незаймана урбанізацією

Невеличка річка Русава, виточуючи м’які вапняки Подільської височини, прогризла тут декілька меандрів [меандр — плавний, колоподібний вигин річища річки, прим.авт.] у глибоких, подекуди досить широких у порівнянні з сучасним річищем улоговинах. То ж гори тут ростуть не вгору, а фактично випиляні знизу річкою, що петляє рівниною. Ідеальне місце заховати оселю від холодних зимових вітрів і водночас спорудити неподалік нагорі укріплений неприступний прихисток, чим і користувалися люди ще з давніх часів (в околицях знайдені рештки Черняхівської культури).Село знаходиться далеко від жвавих транспортних магістралей.

До сусіднього села Гнатків, що лежить на трасі Томашпіль-Ямпіль – 7 км. А до міждержавного переходу з Молдовою всього 30 км. Дорога веде рівниною, так, що і не сподіваєшся тут побачити “Карпати”.Дорога до трасиЛише на самому під’їзді до села подорожувальнику раптом відкриваються захоплююча панорама — вкрита зеленню долина, що петляє між горами і церква на одній з таких гір.

Кожна з цих гір (хоча доволі дивно називати горою місцину, на яку можна дістатися рівниною без жодного щонайменшого підйому) має свою назву.гора Шпиль розрізає село навпілПерша від дороги зветься Солонцями. На протилежному боці, гора, що глибоко врізається в розчленовану долину і звісно ж є ідеальним місцем для укріплення, щоправда, на горі вже не замок, а лише церква. Природно ця гора зветься Замковою в пам’ять про укріплення, що стояли тут колись ще за міста Янгорода.

Мартин Калиновський, гетьман польської корони, під час свого походу 1651 р. порівнював Стіну з Кам’янцем.Церква на Замковій горіПеред церквою, ближче до мису, що врізається в долину, легко розрізнити старовинне кладовище. До церкви та кладовища рукою сягнути, та схили Солонців