Вересневий контрнаступ на Харківщині. З перших вуст

Бої, авіаційні нальоти, ракетні обстріли - і серед цього пекла вдячні обійми десятирічної дитини та її обіцянка: «Тепер говоритиму тільки українською!» Капітан на ім’я Олександр – командир роти 92 окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка Сухопутних військ Збройних Сил України розповідає про вересневий контрнаступ на Харківщині. Почалось Усе починалося, як кажуть, «без ексцесів». Підрозділ отримав бойовий наказ та висунувся вперед.

З незначними сутичками вдалося пройти декілька населених пунктів і без втрат зайняти ділянку ростовської траси на окупованій росіянами Харківщині. З флангів нас прикривали взаємодіючі підрозділи.  Встановивши спостереження за дорогою, хлопці побачили панічну втечу росіян, які не чекали нас у цьому місці. Звісно, рота скористалася ситуацією максимально продуктивно.  Ближче до ночі підрозділ висунувся на нічліг в дослідницький центр, де в мирний час вивчали космос - там ще був розгорнутий радіотелескоп.

Тут виявилося багато цікавих сюрпризів, зокрема – півтора десятка одиниць російської військової техніки, багато зброї, боєприпасів і документів. Настільки багато, що взяти з собою вдалося лише невелику її частину. Настав час виконувати основне завдання – зайняти та утримати мости.

Екіпаж одного з бронетранспортерів потрапив у курйозну, але смертельно небезпечну ситуацію. З тилу його наздогнала колона російських окупантів, які втікали. БМП, півтора десятки десанту на броні, за ними декілька цивільних автомобілів.

Окупанти примусили їхати перед колоною в якості «живого щита» мікроавтобус із цивільною сім’єю. Ця підлість, очевидно, і зіграла з ними поганий жарт. БМП почала обганяти мікроавтобус, щоби порівнятися з бронетранспортером.