У чому полягає небезпечність реформи містобудування

В розпал війни депутати кардинально і поспіхом змінюють правила містобудування. Чому це небезпечно?

Днями Верховна Рада проголосувала за реформу містобудування (законопроєкт № 5655), чим викликала неабиякий суспільний резонанс. Автори проєкту називають його антикорупційним, тоді як опоненти говорять про значне зростання корупційних ризиків. Де правда і чим обумовлена нагальність ухвалення такого закону в розпал війни? Чому він викликав шквал суперечливих оцінок?

На сайті Верховної Ради є лише порівняльна таблиця до другого читання з правками депутатів на понад 2000 сторінок. Аналіз схвальних і критичних коментарів до проєкту вказує на те, що мало хто прочитав його повністю і ретельно проаналізував. І схвалення, і критика обумовлені скоріше ставленням до авторів та оголошеної ними основної ідеї реформи – цифровізації містобудівних процесів.

Читайте також: В Україні за будівництво «нахалбудів» будуть притягувати до кримінальної відповідальності

Таке поверхневе ставлення до революційної реформи небезпечно. Не варто автоматично екстраполювати успішний досвід цифровізації в Україні («Дія», «Прозорро») на всі сфери суспільного життя. Так, ідея виглядає привабливо. Але ініціатори комунікували її лише за допомогою гучних гасел на кшталт «комп’ютер хабарів не бере». Як воно буде працювати насправді, не дуже зрозуміло.

Давайте поміркуємо. У центрі реформи – Єдина державна електронна система у сфері будівництва (ЄДЕССБ), через яку мають отримуватися усі дозволи на будівництво. Той самий комп’ютер, який хабарів не бере і автоматично блокуватиме заявки з порушеннями вимог. Беззаперечно, спрощення дозвільних процедур вигідно для бізнесу, тобто забудовників. Проте містобудування – це сфера, в якій мають враховуватися інтереси не