Семь попыток Великобритании. Красноречивый пример для украинцев

Ярослав Железняк Народный депутат фракции Голос Либеральный путь — это единственный путь для восстановления, развития и модернизации украинской экономики после войны. Об этом красноречиво свидетельствует пример Великобритании В контексті планування майбутнього відновлення України багато експертів та представників бізнес-спільноти наголошують на необхідності лібералізації економіки.

На користь такого підходу говорить не лише багато економічних та аналітичних факторів, але й історичні кейси. Чому ліберальний шлях — це єдиний шлях для відбудови, розвитку та модернізації української економіки після війни, красномовно свідчить приклад Великобританії.

За повоєнну історію країни влада випробовувала різні шляхи. Як це було і що з того вийшло, коротко у 7 «актах».Акт 1: 1945 рікПісля перемоги над фашистами до влади у Великобританії прийшли лейбористи: провели націоналізацію, підвищили податки — нічого не вийшло, стало гірше.Акт 2: 1947 рікЛейбористи вирішили ще й запровадити регулювання цін, зробити безкоштовну медицину та будувати за державні гроші житло.

В результаті державний борг зріс — країну спіткала фінансова криза.Акт 3: 1951 рікНа фоні провалу тогочасної влади повернувся Черчилль: повернув у приватну власність частину націоналізованого майна, скоротив обсяги будівництва, зупинив державний контроль за деякими цінами — стало трішки краще. Акт 4: 1965 рікЛейбористи знову проводять націоналізацію, збільшують видатки на соціальну сферу, повертають безкоштовну медицину, контролюють ріст заробітної плати — економіка знов починає «падати».Акт 5: 1970 рік Приходять консерватори: прибирають обмеження для приватного підприємництва, скасовують низку регулятивних органів, урізають державні видатки в націоналізованих галузях економіки