Самоорганизованные громады надежно удерживают тыл

Два тижні війни вчергове довели, що децентралізація – найважливіша із проведених в Україні реформ. 

Поки центральна влада переформатовується на воєнний лад, а збройні сили дають відсіч російському загарбнику, життєдіяльність країни великою мірою підтримується саме завдяки самоорганізованості громад. 

Громади взяли на себе велику частку завдань в гуманітарній сфері, приймаючи потоки біженців перших днів війни, забезпечуючи оборону країни в системі тероборони.

Між тим, ця самоорганізація відбувається на власних ресурсах, які обмежені. У перший тиждень часовий горизонт теж було різко звужено. 

Захисники України зламали план путінського бліцкригу. На жаль, це не гарантує швидкої перемоги. 

Тому час переносити акценти з волонтерства і гуманітарної підтримки до утвердження стійкості економіки та суспільства в умовах війни, переходити до планування та розподілу сил принаймні на середньострокову перспективу.

Покладання майже виключно на самоорганізацію громад містить у собі ризики неоптимального використання доступних ресурсів та втрати потенційних можливостей. 

За ефективним вирішенням поточних проблем громади можуть втрачати стратегічні орієнтири, важливі для цілей стійкості. Через неоптимальність використання зовнішньої допомоги в перспективі можлива демотивація донорів. 

Тому головна перевага громад – максимально повне володіння інформацією про реальні потреби забезпечення їх належного функціонування, а також про наявні та потенційно доступні на їхньому рівні ресурси – має бути підсилена координацією їхніх дій для забезпечення спільної цілі стійкості та життєздатності країни. 

Якісна самоорганізація громад має перерости в загальнонаціональну згуртованість а стійкість громад – стати основою стійкості держави.

На жаль,