Рыбное хозяйство: от дна оттолкнулись

Коли міністр Роман Лещенко попросив мене допомогти навести порядок з рибною галуззю, я подумав: "Це жива економіка, там усе має бути нескладно".

Як же я помилявся! Стан справ у секторі виявився гіршим, ніж у ДАІ у 2015 році. Її ми тоді розібрали і зібрали заново як патрульну поліцію.

Кілька цифр і прикладів.

Обсяг вилову водних біоресурсів: 2011 рік – 211 тис тонн, 2015 рік – 89 тис тонн, 2021 рік – 74 тис тонн.

Океанічний флот: сотні суден – у 1990-х, десятки суден – у 2010-х, три судна – у 2021-му.

Спеціальні рибні господарства: була майже тисяча, залишилося до 300, зокрема, через неможливість реалізувати аукціони.

Імпорт риби у 2021 році становив 435 тис тонн проти 13 тис тонн експорту. Онлайн-сервісів чи хоча б карти водойм немає.

Окремі приклади крутого бізнесу в секторі – це радше всупереч, а не завдяки. Не було навіть переліку транспортних засобів на балансі агентства. Ревізію вже провели, є понад 300 одиниць флоту.

Моя улюблена частина – нормативне регулювання: правила любительського рибальства не змінювалися з 1999 року, такси за незаконний вилов – з 2011 року, порядок промислового вилову сповнений суперечностей і не дозволяє виділяти квоти новим користувачам.

Оренда водойм з гідротехнічними спорудами неоднозначно законна, внаслідок чого більш ніж половина водойм не працюють, марикультура не працює, бо є закон, але немає регулювання. Не дивно, що процвітають браконьєрство і "ставки" в лиманах, а керівники рибних патрулів ловлять рибу на Занзібарі.

Що вдалося зробити міністерству з новим керівником Держрибагентства?

У співпраці з федерацією оновили правила любительського і спортивного рибальства, в основному вчасно почали промисловий вилов риби, актуалізували такси за незаконний вилов, підготували електронний