Російський геополітичний шанс, або Чому Путіну начхати на Україну

Є один момент, який у нас дуже недооцінюють у ситуації з РФ. Бодання між США та Росією — це не лише про Україну, а набагато більш глобальний процес, ніж це здається в нашому україноцентричному просторі.

Володимиру Путіну глибоко начхати на Україну і те, що відбувається тут. Для нього всі танці навколо Штатів та женевських «діалогів про безпеку» маю глобальне, принципове значення, в якому «українське питання» — лише один з елементів гри.

Штірліц ще ніколи не був такий близький до провалу, або Про що не промовчав Пєсков

Для російського політичного керівництва переговори зі США — це шанс змусити Захід переглянути підсумки «холодної війни», внести зміни до європейського порядку, в якому у 1980-1990-х було закріплено чільну роль західних структур. У Кремлі вважають, що зараз настав унікальний момент кинути виклик цій системі та форсувати її трансформацію, включивши туди РФ – те, що Путіну не вдалося зробити за 20 років його правління.

Україна тут виступає як формальний привід і, в разі чого, простір для проектування сили. Донбас і Мінськ-2 насправді не так хвилюють Путіна, як бажання продавити для РФ більш прийнятну роль у новому балансі сил, який зараз складатиметься між Заходом та Сходом у міру дедалі більшого переходу до багатополюсної системи міжнародних відносин.

Ультиматум НАТО: навіщо Росія вимагає від альянсу нездійсненного

Це означає, що навіть домовленості щодо Мінська-2 не гарантують того, що ми раптом зникнемо з радарів Росії, або що нами більше не помикатимуть у своїх інтересах зовнішні гравці. Тому що боротьба йде не за Україну, а за майбутнє європейського та світового ладу з урахуванням останніх зрушень у міжнародній політиці.

А ось україноцентрична риторика США, на мій погляд, — це спроба Вашингтона