Реальные пути. Как получить больше украинского оружия и денег на войну

Валерий Пекар Предприниматель, преподаватель Киево-Могилянской бизнес-школы Уже несколько месяцев вижу немало спекуляций на тему «военной экономики» и почему у нас она до сих пор не введена. Давайте наконец разберемся Передусім відкинемо розуміння «воєнної економіки», запозичене з фільмів про Другу світову. Нині війна інша, виробництво інше й економіка інша.

Роз’яснювати різницю не буду, хто її не бачить — просто далі не читайте.Вхідні умови:1. Ми воюємо зброєю союзників, якої в певний момент може не стати (політичні зміни в різних країнах тощо), а тієї, що є, — недостатньо. Є чи нема обмежень нині на застосування зброї, нам достеменно невідомо, але в будь-який момент такі обмеження можуть з’явитися.2.

Ми не можемо витрачати на війну гроші міжнародної фінансової допомоги, лише власні бюджетні.Отже, нам потрібно більше української зброї й більше українських грошей на війну. Це і є воєнна економіка. Як це зробити?Передусім поговоримо про те, чого точно не треба робити.По-перше, треба відмовитися від прагнення перевести на воєнні рейки хлібопекарські комбінати, манікюрні салони та кав’ярні.

Так само не треба втілювати звичне бажання пострадянських чиновників регулювати ціни. Як тільки почнуть регулювати ціни на хліб — хліб зникне, можете не сумніватися. З пальним це вже було.

І найголовніше — від цього не буде ні більше зброї, ні більше грошей.По-друге, треба відмовитися від ідеї збільшення податків. Бізнес і так ледве витягує. Як відомо, є певна межа, за якою збільшення ставок призводить до зменшення надходжень.