Про день космонавтики та запоруку перемоги

У тій країні, якої давно немає, 12 квітня відзначали як День космонавтики. У минулому моє професійне свято. У країні, яка стала наступником СРСР, космонавтика закінчилася разом із нападом на Україну.

Бункерний фюрер разом зі своїм білоруським прибічником можуть їздити тайожними космодромами, але того, що відбулося, вже не відмінити. І рогозинські пропагандистські утиски в Твіттері, співвласником якого, до речі, вже став Ілон Маск, виглядають пошло і безпорадно.

Проте у цей день хочеться розмірковувати про високе.

Чи вийде в Росії імпортозаміщення

Запитання: а чому Росія напала на Україну? Більше того, чому не могла не напасти? Ні, на питання «Навіщо?» відповідь зрозуміла: щоб знищити нас фізично. З питанням «Чому?» все не так очевидно.

Згадайте наші майдани. Скільки разів їх намагалися спровокувати штучно. Не спалахнув «мовний майдан», хоча тема ох яка вогненна. Не спалахнув «тарифний майдан», хоча фінансові проблеми стосуються кожного. Були і ресурси, і організатори, і активісти, але не склалося.

А ось щодо фальсифікацій на виборах 2004 року вийшло. І щодо зміни курсу країни з проєвропейського на проросійський — теж.

Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна

Тобто Україна піднімалася на реальний протест саме тоді, коли у українців намагалися примусом забрати право на самостійне визначення свого майбутнього. Право самим вибирати шлях розвитку, самим обирати свою владу та міняти її, якщо вибір виявився невдалим.

Я називаю це суверенітетом над майбутнім. У цьому сенсі Україна була і залишається запереченням Росії, де все — і минуле, і сьогодення, і майбутнє — визначає купка одержимих покидьків-людиноненависників. Така Україна є екзистенційною загрозою існуванню фюрерської Росії. І іншого шляху вирішення