Первая приватизация порта в Украине. Почему именно сейчас?

Александр Славский Начальник Регионального отделения Фонда государственного имущества Украины по Одесской и Николаевской областям Несмотря на постоянные угрозы ракетных ударов, жизнь на юге продолжается, а где-то даже бьет ключом. Это я о Бессарабии — южной части Одесской области. В то время, когда через порты Большой Одессы перевозить можно только зерно, на Дунае все ожило.

Якщо до повномасштабного вторгнення Ізмаїл чи Рені були тихими й напів порожніми містечками, то зараз дорога туди переповнена вантажівками, на залізничному переїзді у Сараті затор сягає у кілька десятків кілометрів і зʼявився звісно шум. Шум перевалки в такому обсязі, якого давно не чули на далекому півдні.Ожили навіть ті порти, які більше походили на привидів. Порт «Усть-Дунайськ» у Кілії, що має вихід лише до одного причалу з глибиною менше 2 метрів, зміг вперше за добрий десяток років вийти зі збитків.

Білгород-Дністровський порт, хоча зараз немає виходу у море через обʼєктивні причини у Затоці, знайшов свою нішу на ринку та працює як «сухий порт» (тобто займається зберіганням вантажів).Однак плани держави з передачі портів у приватну власність залишались незмінними. Зараз або ніколи — приблизно так це звучало восени, коли Верховна Рада розблокувала приватизацію.17 січня відбувся перший довгоочікуваний аукціон — на торгах за порт в Кілії змагалось 8 компаній, а ціна продажу зросла з 60 до 201 мільйона гривень. Кошти вже поступили у бюджет (разом з ПДВ це 241 мільйон гривень), далі відбудеться підписання попереднього договору та нотаріального, що займе ще до 3 місяців часу.