Оккупация, ужаснейшие традиции которой повторяет российская армия

Владимир Вятрович Историк, народный депутат Хочу рассказать об оккупации, ужаснейшие традиции которой повторяет ныне российская армия. Не только для того, чтобы мы лучше знали свое прошлое, но и чтобы понимали, чего ожидать в настоящем Я виріс на заході України. Де вислів «жахи окупації» викликав зовсім інші асоціації, аніж спалені нацистами села, як то є для українців у центрі та сході.В Галичині нацистська окупація була значно м’якіша, ніж на інших теренах України.

Тому тут згадували в першу чергу про жахи, вчинені совєтами в 1939—1941 роках.Тому хочу розповісти саме про цю окупацію, найжахливіші традиції якої повторює нині російська армія. Розповісти не лише, щоб ми краще знали своє минуле, але головне — щоб розуміли, чого очікувати в сьогоденні. Щоб кожен, хто необачно думає, що окупація росіян — не так страшно, як німецька, думає «можна пересидіти», «вони свої і нас не будуть рухати», забули про це.Щоб негайно скористалися першою ж нагодою виїхати на вільну від окупантів територію.Підписаний СРСР та Третім Рейхом 23 серпня пакт Молотова-Ріббентропа запустив початок Другої світової.Тоталітарні режими домовилися про розподіл сфер впливу у Європі.

Першою жертвою цього стала Польща. Її вдарили з обох боків. Із заходу німці, зі сходу совєти.При чому другі свою агресію представили як «визвольний похід».

Визволяли нас, українців та білорусів. Про те, яким для нас було це визволення — розказую сьогодні. Але дозволю собі спойлер — дуже схожим на те, що робить Росія нині, у 2022 році.На окупованих совєтами територіях відразу почалося створення «тимчасових адміністрацій» з числа місцевих і тих, кого підвезли.