О Леониде Кравчуке. Именно таким он останется в нашей памяти

Ярослав Грицак Историк, профессор Украинского Католического университета Исторические фигуры живут два раза: первый — своей настоящей жизнью, второй — в исторической памяти Історичні постаті живуть два рази: перший — своїм справжнім життям, другий — в історичній пам’яті. Леоніда Кравчука ми пам’ятатимемо за дві речі: за те, як він прийшов до влади, і за те, як він від неї відійшов. Перша знаменувала народження України як незалежної держави, друга — народження її як функціонуючої демократії.Щодо першої, то дискусії про те, як Україна стане незалежною, велися головним чином в діаспорі.

Були дві точки зору. Згідно з першою, незалежна Україна постане зі всенародного повстання — як це було під час революції 1917 року чи боротьби націоналістичного підпілля у часи війни та перші післявоєнні роки. Тільки це повстання скінчиться перемогою, й Україна здобуде самостійність.Згідно з другою точкою зору, незалежна Україна постане не з революції, а з еволюції.

Радянський лад не є життєздатним і з часом впаде під власною вагою. Незалежна Україна народиться серед уламків СРСР з усіма належними позитивними і негативними наслідками. Серед позитивних на першому місці стоятиме сама національна незалежність, серед негативних — живучість комуністичної спадщини.Ключовою умовою другого сценарію був розкол серед республіканської комуністичної еліти в Україні.

З неї має виділитися крило національних комуністів, які «зрадять» імперському центру й перейдуть на сторону незалежників.Прихильники цієї точки зору покликалися на приклад Скоропадського та Маннергейма. Обоє належали до імперської еліти, але коли імперія почала валитися, вони стали на чолі молодих національних держав. Важливо також, що їхнє правління принесло стабільність цим державам, бо