Незалежні ЗМІ це невіддільна складова демократичної держави. Без неї ми програємо війну з росією, – інтерв’ю з військовослужбовицею ЗСУ Іриною Шевченко

  “5 каналу”.Фото: Ірина Шевченко– Пані Ірино,  що було мотивацією рішення щодо служби в ВСУ?– Війна розпочалася для мене наприкінці лютого 2014 року. Ми з колегою з Укрправди Оксаною Денисовою дивилися трансляцію завершення олімпіади в Сочі і розуміли, що в Путіна тепер розв’язані руки, і він полізе в Україну. Ми думали, що він одразу вдарить по Києву і готувалися захищатися.

Ми з жахом усвідомлювали, що в нас практично немає армії. З перших днів агресії я, мої друзі, колеги майже всі свої гроші витрачали на потреби добровольчих та регулярних підрозділів. Ми  постійно вимагали від політиків оперативної реакції на все, що відбувається на фронті.

Приблизно до кінця 2016 року я була зосереджена на темі реформ в армії та забезпеченні ЗСУ. Щоразу, коли була така можливість, виїжджала на передову. Як журналістка  я відчувала потребу бути там, бо саме там відбувалася найголовніша подія.

З часом я зрозуміла, що російсько-українська війна і українська армія —  це все що мені цікаво. Я не хочу більше писати на інші теми, навіть побутові розмови я переводила на воєнну тематику. Контрактна армія тоді вже активно розвивалася, реформи, завдяки волонтерському десанту і команді генерала Дмитра Марченка йшли повним ходом.

Я супроводжувала цей процес інформаційно. Мені хотілося бути зі своєю армією весь час. Але була певна, що жінка віком під п’ятдесят, без досвіду служби навряд чи потрібна в новій контрактній армії.

Під час відряджень на фронт я бачила, як набирає обертів інформаційна складова в російсько-українській війні, наскільки важлива робота пресофіцерів. Один з них, Олександр Савченко з 24-ї бригади якось за кавою на “передовому передку” сказав, що шукає собі помічника, бажано хлопця. Зробила собі примітку, що в моєму фаху є