Інтерв’ю з жінкою-військовослужбовицею: дискримінація, погрози від військових РФ й Арестович

#Букви поспілкувались з 26-річною заступницею командира 1 танкової роти  з морально-психологічного забезпечення танкового батальйону, 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців — старшим лейтенантом Гусейнової Каріною.З першого дня війни дівчина зі своїм танковим батальйоном стояли на обороні Києва. Сьогодні Каріна з підлеглими дає відсіч ворогу в Донецької області.Джерело: Особистий архів Каріни— Що змусило Вас обрати військовий шлях? Особисте бажання чи сімейна традиція?— Головним поштовхом і мотиватором був мій тато, який вже понад 15 років працює зі зброєю. Спочатку я вчилась у Національній академії внутрішніх справ.

Там і закінчила військову кафедру й отримала звання офіцера. Коли забирала у військкоматі посвідчення, мені запропонували спробувати себе на цій посаді. Тож завдяки щасливому випадку, я з 2018 році маю честь служити у ЗСУ.— Розкажіть про Вашу службу під час війни.

Що входить у Ваші обов’язки, як проходить буденність?— Як у заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення, в мої обов’язки входить військова дисципліна, внутрішній стан й соціальний захист бійців. Схожа роль у вихователя у дитячому садку. А з приводу рутини — кожен день не схожий на інший, діємо суто по ситуації, залежить від нашого місцеперебування й завдань.

Мій танковий батальйон не стоїть у повному складі разом, ми завжди розділені по екіпажах. Я з командиром роти щодня намагаємось об’їхати всі позиції, контролювати ситуацію, підтримувати контакт з моїми військовими. Відверто кажучи, під час війни стан в особового складу іноді нестабільний, буває, що падає бойовий дух.