Харківський інженер сам до ЗСУ й сина з білим квитком відправив (фото)

Тепер батько із сином разом служать у ЗСУ. Старший – командир танка, молодший – стрілець-гранатометник.

«Я розумів із 1991 року, що незалежність так просто не дається. Я пережив 1-й майдан, 2-й майдан, я розумів, що буде й військовий конфлікт. Я не розумів, у якій формі він буде. Але я був до цього готовий. Не міг не піти в армію та не потягнути свого сина, тому це би перекреслило б весь стиль мого життя до того. Я би сам не зміг на себе в дзеркало дивитися після того», — розповів кореспондентам МГ «Об’єктив” командир танка Збройних сил України 55-річний Роман.

Чоловік має досвід служби в армії – 35 років тому він служив саме командиром танку. Вночі 24 лютого, побачивши зі свого дому, як палає небо над Липцями, чоловік зателефонував сину — щоб відправити його до військкомату.

«Він закінчив інститут – не стріляв, не служив, у нього білий квиток, але я йому сказав усе одно: біжи у військкомат і питайся, чи й мене візьмуть, бо завжди мені в військкоматі говорили: «Танків нема, ми вам подзвонимо», — розповів Роман.

Приблизно в такому ключі спочатку відповіли й 27-річному Всеволодові: чекайте з батьком удома, вам зателефонують. Але не на тих натрапили.

«Я йому кажу: дай трубку офіцеру. Дали слухавку, я кажу: «Наші хлопці з Нацгвардії вже на Окружній 3 танки підбили. Куди ви нам подзвоните? Нам потрібна зброя, щоб відбити ворога». – «Ну, приходьте», — переповів свій діалог із військкоматом Роман.

У військкоматі батько та син завантажилися на автобус і поїхали до ЗСУ.

«Я – командир танка, він – стрілець-гранатометник», — розповів захисник України.

Служать батько із сином у різних підрозділах однієї бригади, бачаться приблизно раз на два тижні. Роман відзначає: мотивація — дуже висока.

«У мене мотивація не просто звільнити Харківщину й