Григорій, який возить тіла загиблих героїв

 "Моя душа рвалася щоразу, як я віз загиблих через цей коридор пошани, в якому навколішки стоять старі, молоді, діти..." Це було гарне прифронтове містечко. Про те, що таке війна, тут знають з 2014 року. Але до великого лютневого вторгнення здавалося, що за вісім років місто вже прожило і навіть призабуло тримісячні бої.

Тут працювали кафе, магазини, а на пляжах влітку було повно людей. За ці пів року люди звідси повиїжджали. Магазини зачинилися.

У місті багато зруйнованих будинків. І ми стоїмо неподалік єдиного кафе, яке працює, і чекаємо на зустріч із людиною з делікатною місією. Григорій (на його прохання ми не згадуємо прізвище) зупиняється на своєму білому рефрижераторі, вітається.

А почувши гучне оголошення “Повітряна тривога, слідуйте, будь ласка, в укриття цивільного захисту”, зауважує: - Та у вас тут усе по-панськи. Повітряна тривога, просимо сховатися. У нас, у Лимані, просто «ти-дищ»-«ти-дищ», аж на ліжку підкидає.

Зате вдома… Там будь-яка подушка м’яка, навіть під час обстрілів. - Ваше помешкання постраждало? - Так, і моє, і батьків. Як майже в усіх у місті.

Росіяни виносили все, що бачили. Григорій приїхав поговорити зі своїм колегою із «Гуманітарно-логістичного центру «Бульдозер», що працює в рамках гуманітарного проєкту Збройних сил України «На щиті». Це волонтери, які допомагають транспортувати загиблих героїв до місць поховання.

«Бульдозер» - унікальна ініціатива. В Україні є безліч волонтерів, які допомагають військовим, цивільним з окупованих територій, біженцям, навіть тваринам. Але загиблі, тіла яких чекають та шукають рідні, — тема не дуже обговорювана і не дуже відома.