Гачок для Путіна: чому санкції для Росії все-таки небезпечні

 Але завдяки шаленому зростанню цін на спотовому ринку блакитного палива протягом минулого року РФ отримала від експорту нафти та газу понад 200 мільярдів доларів, цієї зими раз по раз лякаючи європейців холодними батареями опалення. На ринку ЄС російські енергоресурси займають добру третину, тому оперативно їх замінити буде непросто.

Однак у санкціях проти російського енергетичного сектору очевидно зацікавлені США, адже зростання ціни на нафту, до якої прив’язана ціна газу, знову зробило актуальним видобуток та постачання сланцевого газу.Один з символів можливих санкцій (він же – лакмусовий папірець) – газопровід NordStream2. Його у водах Балтійського моря між берегами Росії та Німеччини проклали за російські гроші, витративши понад 10 мільярдів євро.

Зараз триває процедура сертифікації цього інфраструктурного об’єкта відповідними органами ФРН. Німецькі політичні гіганти – ХДС/ХСС та СДПН – підтримують його запуск в експлуатацію, скажу більше – без постачання газу за прогнозованою ціною (недарма Путін під час брифінгу з Олафом Шольцем оспівав “подвиг” Герхарда Шрьодера) виконати програму “світлофорної” коаліції буде нереально, а її розпад може спричинити політичну кризу.  Тому офіційний Берлін бореться за “трубу”, часом втрачаючи почуття міри. Президент Володимир Зеленський, який з надривом закликає Захід запровадити превентивні санкції проти Росії, не зовсім розуміє, як вони функціонують.

Санкції не лише є покаранням за вже здійснене порушення міжнародних правил гри, вони завдають шкоди і тим, хто їх запроваджує. Тому у 2017 – 2018 роках ЄС та США досягли скляної стелі у питанні запровадження секторальних санкцій.