Действительно ли повышение учетной ставки позволит снизить уровень инфляции и стабилизировать курс?

Підвищення облікової ставки НБУ у 2,5 рази - з 10 до 25% стало шоком не лише для експертів, а й для банкірів та, судячи з усього, уряду.

Нацбанк аргументує цей неприємний для багатьох сюрприз необхідністю припинити або бодай зменшити витрачання валютних резервів, збільшити дохідність гривневих активів, а отже - зацікавленість у їх придбанні й збереженні.

За задумом, відкриття таким чином "другого фронту", що захищає основні показники макроекономічної стабільності, якими є курс гривні та рівень інфляції, є вкладом монетарної влади країни у спільну перемогу.

Разом з тим неоднозначність ставлення як експертного, так і ділового середовища до цієї звитяги "сил монетарної оборони" викликає низку обґрунтованих сумнівів щодо ймовірних кінцевих ефектів ухваленого рішення.

Ціль 1 - інфляція?

Нацбанк намагається діяти у тренді розвинених країн світу, які після декількох років турбулентності, викликаної коронакризою, намагаються повертатися до жорсткішання монетарної політики, хоча ефективність такої політики в умовах наростання ознак настання глобальної кризи не виглядає доведеною.

Україна робить спробу повернутися до традиційної політики інфляційного таргетування в умовах абсолютно нестандартної ситуації, якою є війна.

Фактично, НБУ має намір застосувати ринковий інструмент відсоткової ставки для впливу на макроекономічну стабільність в переважно неринкових умовах фактично зруйнованих механізмів трансмісії (впливу відсоткової ставки на економіку в цілому й інфляцію зокрема) й переважання екзогенних для фінансової системи ризиків, включаючи перманентні шоки пропозиції.

Відтак ймовірність досягнення очікуваних результатів у протидії інфляції виглядає сумнівною. Чому?

По-перше, над вартісними чинниками довіри та інтересу до гривні