Читайте книги живых военных, не ждите их смерти

Валерий Пузик Писатель, художник, режиссер, военнослужащий ВСУУ нас очень много крутых авторов, которые не один год в армии. Читайте их, пока они еще живы, пока они могут прочитать отзыв на свои книги Ніщо так не тішить автора, як відгук на його працю. Підтримайте, не відводьте очей.Військові пишуть не тільки про війну.

Вони пишуть книжки для дітей, історичні романи, детективи, поезію.У війську сотні митців, але вони не відомі широкому загалу.В більшості випадків їх не запрошують на великі літературні події і коли в українських літературознавців запитують: кого з українських військових варто почитати? Вони кривлять від відповіді, перебирають світову історію, згадують Воннегута, Толкіна, але чомусь не називають нікого. Кажуть, що всі вагомі тексти про війни були написані через 10- 15 років. Але давайте будемо реалістами більшість військових письменників просто не доживуть до того часу, адже війна не закінчиться завтра.

Цініть їх поки вони є, поки їм це важливо.Максим Кривцов, який загинув 7 січня 2024 року, був одним з найсильніших поетів України останніх десяти років.Максим був явищем. Боже, був! Він є явищем в українській літературі, але чому (що за несправедливість) більшість дізналась про нього коли він загинув? У мене просто в голові це не вкладається.Читайте поетів. Їхні тексти є у мережі.

Читайте Ігоря Мітрова, Артема Полежаку, Максима Кривцова — зрештою. Читайте!Борис Гуменюк (зник безвісти біля Бахмута), Дмитро Мамчур, Сергій Танчин, Олена Герасимʼюк, Олекса Бик, Ярина Чорногуз, Павло Вишебаба, Ліза Жарікова, Гліб Бабич (загинув у 2022 році), Артур Дронь — читайте їх, цитуйте їх. Наприклад, Ярина Чорногуз за поетичну збірку «[dasein: оборона присутності» (видавництво «Віхола») отримала спецвідзнаку премії