Бес в Кремле дождался? Какой выбор предстал перед Украиной

Александр Щерба Экс-посол Украины в АвстрииОни думают, что в 2023 году, не имея самолетов и ATACMS, мы будем вынуждены договариваться с кремлевским бесом Як і у будь-якого віруючого, моє життя — діалог з Богом. Коли світлий, а коли — гіркий. Під час війни — скоріше гіркий: «Ну як же так, Господи…».

Бачити кривавий наступ зла і океан страждання невинних — нестерпно. Так само , як і бачити роль церкви, духовних лідерів у цьому кривавому наступі. Згаслий маяк Ми живемо у світі, де глобальне зло має більше духовних лідерів, голосів та обличь, ніж добро.

Московський патріархат перетворився на Патріархат Війни. Католицька церква (в особі Папи Римського) співчуває жертвам війни, але боїться сказати, хто ту війну розпочав. Як і євангельські церкви у Європі.

В той час як американські євангелісти застрягли у своїх власних "culture wars«… Армія тьми, в авангарді якої стоять російські ґвалтівники, убивці та мародери, має глобальний «обоз» — духовних лідерів по всьому світу, робота яких полягає в тому, щоб проводити риску між добром і злом, і які не виконують цю роботу, принаймні в контексті цієї війни. Церква, яка мала би мати природній інстинкт на предмет добра і зла, чомусь цей інстинкт втратила. Що вже казати про простих людей.

Випадково чи ні (скоріше ні), путінське повномасштабне вторгнення в Україну збіглося в часі з цією глобальною духовною кризою. З дворічного ковідного карантину людство повернулося втомлене і трошки здичавіле. Багато церков стоять порожні.

Моральні аксіоми та Божі заповіді стали ще меншим фактором, ніж раніше. Багато людей радше вірять у змову глобалістів, ніж у риску між добром і злом. Європейський Союз, цей продукт історії християнської Європи, ця перша в історії людства спроба жити за христовими