Зибров: У нас родственники в Севастополе. Звонили: "Если у вас тяжелая обстановочка, мы готовы вас принять. У вас захватили власть фашисты". Послал. После этого мы больше не общались

Интервью на русском языке читайте потом– Павле Миколайовичу, доброго вечора.– Доброго вечора, Олесю.– Доброго здоров’я вам. Який же ви гарний... Яка у вас гарна сорочка, у правильних кольорах... Одразу хочеться жити, коли на вас дивишся.– Спасибі, Олеся.

Ви сьогодні у жовтому самі. Жовта стрічка крокує по Україні. І хочу зробити комплімент: ви чарівна.

І мені приємно сьогодні провести вечір із вами.– (Сміється). Навзаєм. Павле Миколайовичу, почнемо говорити про різні речі. І не ті, можливо, які піднімають настрій, але з якими ми вже рік живемо від початку повномасштабного вторгнення і вже дев’ятий рік – чи скільки? вже з рахунку збилася, – як Росія розв’язала війну проти України, анексувавши Крим і захопивши частину Донбасу. Я у вас хочу спитати, як ви зустріли 24 лютого 2022 року? Що ви відчували у цей день?– Нічого поганого не відчував, спокійно спав, коли у півп’ятої прибігла Марина, у двері кімнати постукала і каже: "Паша, війна".

Я кажу: "Яка війна?" Перевернувся на другий бік. Але чую – вибухи. Один вибух страшний, другий...

У нас поряд Васильків, бомбили аеродром, я так розумію, і літали вертольоти над нашим будинком. Пролетіли два, страшно гуділи. От тоді я зрозумів, що насправді війна.

Зразу телебачення включаємо, телефони включаємо, обдзвонюємо. Було, чесно кажучи, страшно і незрозуміло, чому, як і де. Хочу сказати, що Маринка перед цим за два тижні сказала: "Мені наснився сон, що стріляють, буде війна".

Страшенний сон їй приснився. І каже: "Паша, буквально через тиждень-другий ти побачиш, що буде з Україною біда". Ну я думаю: "Мало лі?" Так воно і справдилося.

Тобто у мене Марина Володимирівна передбачає. Сняться їй вєщі сни. Ну і ясно, що думали, куди ж тікати.