Заявка до НАТО, де нас не чекали: всі деталі рішення Зеленського про «швидкий вступ» до Альянсу

Про те, що 30 вересня буде важким днем для світової спільноти, було наперед відомо. Російський лідер Владімір Путін, який за тиждень до того перейшов до прямих ядерних погроз в агресії проти України, призначив на п'ятницю початок процесу протиправної анексії східних та південних територій України (саме ця анексія за логікою РФ може призвести до ядерних ударів).

Здавалося, що ліміт карколомних новин міжнародного масштабу, пов'язаних з Україною, цим буде вичерпаний.

Але Київ і на цьому фоні зміг здивувати партнерів. До того ж, зробив це двічі. Обидва рази для ключових західних союзників України це було неприємне здивування.

Спершу на них чекало здивування, коли Володимир Зеленський, не погоджуючи і не координуючи з ними свої дії, повідомив їх що Україна подає заявку про вступ до НАТО. Згодом партнери та секретаріат НАТО здивувалися ще раз, коли прочитали у новинах заяву від ОПУ про те, що Україна, як виявляється, "проводила з ними попередні консультації" про цей крок.

Варто зазначити, що реакція союзників на цей експромт виявилася прихильнішою, ніж можна було очікувати за таких обставин.

Нестандартний крок Києва точно не можна назвати помилковим.

На рівні НАТО він не завдасть нам жодної шкоди і теоретично може допомогти у майбутньому (але не зараз - тут необхідні реалістичні очікування).

Та окрім власне натівського виміру, є також вимір внутрішній і він цього разу, схоже, був головним. Цей крок вибив політичні козирі в опонентів Зеленського та змусив навіть найзапекліших його противників вдатися до компліментів на адресу чинного президента.

А ще він створив так зване legacy - політичний спадок президента Зеленського, що лишиться в історії попри те, що сама ця так звана "заявка про вступ до НАТО" не має юридичного значення,