«Всупереч». Про 54 війни росії проти України за 400 років - у новій виставі у Дніпрі

Усупереч війні треба саджати яблуневий сад. Кожному із нас. Всупереч війні – збирати по осені яблука… Академічний театр драми і комедії у місті Дніпро дерусифікувався задовго до початку гарячої фази війни і до того, як це почало відбуватися повсюдно, відмовившись від «імені Горького» ще 2016 року.

Хоча й зі скандалами, але майже свідомо. Того року, у травні, нагадаємо, Дніпропетровськ став Дніпром. З появою нового очільника театру Сергія Мазаного трупа позбулася 29 найменувань свого російськомовного репертуару.

У 2019-му, цілком природним шляхом подолавши етапи «внутрішнього» і зовнішнього ребрендингу, найстаріший театр перетворився на сучасний ДРАМіКОМ. На восьмому місяці повномасштабного вторгнення ДРАМіКОМ першим втілив на великій сцені повноцінну виставу «Всупереч» за текстами сучасних українських драматургів, написаних після 24 лютого. Для цієї густонаселеної, поліфонічної постановки головного режисера театру Антона Меженіна драматургиня Юліта Ран об'єднала в єдине ціле 4 документальні уривки із п’єс «Садити яблуні» Ірини Гарець, «Руський Воєнний» Ігоря Білиця, «Коти-біженці» Людмили Тимошенко та Марини Смілянець та «Я норм» Ніни Захоженко, пов'язавши їх «статистикою» 54 воєн, розв'язаних росією за останні чотири століття.

У пластичному пролозі 15 артистів постають своєрідним давньогрецьким хором, що протягом усієї вистави коментує історичні факти й події, які водночас є зв’язкою, відбивкою, узагальненням і тлом життєвих сцен поточної війни. Сухі цифри, скупі слова, за якими - 400 років боротьби українського народу за свою свободу і незалежність. Відлуння кожної із цих 54 воєн на сцені театру – ніби вирок майбутнього гаазького трибуналу не тільки нинішньому фашистському режиму, а й усій історії кровожерливої країни,