Всесвітній День хоспісної та паліативної допомоги: пацієнти, яких ми не маємо права позбавити без підтримки

Його цілі полягають насамперед у тому, щоб підвищити поінформованість, увагу та підтримку суспільства до медичних та соціальних проблем людей, які мають невиліковні хвороби.

Національна служба здоров'я України (НСЗУ) роз'яснює: паліативна допомога – це не просто знеболення, а повноцінний вид медичної допомоги, який включає спостереження за пацієнтом, турботу про його психологічний стан, правильне харчування, необхідні аналізи, обстеження та реабілітацію.

За різними даними, щороку в Україні від 340 до 450 тис. осіб потребують паліативної допомоги, і з початком повномасштабної війни ситуація лише погіршується.

Водночас, зараз всі сили держави та суспільства спрямовані на допомогу ЗСУ. Так, відповідно до результатів дослідження Gradus Research, українці найбільше донатять саме на військові цілі – 45,5% респондентів, у той час як на гуманітарні – 18,8%.

«Медичному фронту частіше доводиться сподіватися на міжнародні організації та благодійні фонди. Проте навіть у рамках руху забезпечення медичних закладів є групи, які часто не становлять пріоритет, а насправді потребують не менше ресурсів для допомоги невиліковно хворим», – розповідають у Національній агенції гуманітарної допомоги ZDOROVI.

Часом ці люди залишаються наодинці зі своїми проблемами та гинуть у тилу від шлюбу медичної допомоги чи лікарських засобів. Якщо у медичних закладів великих міст більше можливостей завдяки діяльності волонтерів, то, наприклад, до хоспісів, де опікуються невиліковно хворими, ця допомога доходити важче.

Розподіл ресурсів під час війни часто відбувається за стратегією «для того, хто має більше шансів вижити».

З початку повномасштабної війни Національна агенція гуманітарної допомоги ZDOROVI стала постійним партнером Паліативного відділення