Три истории о Бахмуте. Каким был этот город

Татьяна Ворожко Старший редактор «Голоса Америки»Бахмутяне рассказывают, чем уникален Бахмут, который уничтожает Россия«Для мене це про велику історію моєї родини, велику історію країни, яка просто закарбувалася в кожному будиночку цього маленького, дуже яскравого, дуже теплого, затишного міста», — розповідає українська журналістка, корінна бахмутянка Єлизавета Гончарова.У перший день повномасштабного вторгнення жінка із чоловіком, колегою та домашніми тваринами виїхала до Києва. Розповідає, що будучи журналісткою та волонтеркою, не хотіла потрапити до полону, якби місто опинилося в російській окупації.

В інтерв'ю «Голосу Америки» вона та ще троє бахмутян поділися, чим для них особисто та для України було це місто.«Мій син, коли навчався в 10-му класі, зробив наукову роботу Малої академії наук, яка називалась „Покоління сім'ї Гончарових в історії Бахмута“. Наприклад, він знайшов документи, що його прапрадід працював у броварні в Бахмуті, тобто там наприкінці ХІХ сторіччя були пристойні броварні», — каже вона.Жінка розповідає про свого прадіда Юхима, що служив барабанщиком у Першій світовій, отримав землю та побудував дім.

Його син Олексій у Другу світову опинився в окупації, родина переховувала радянського льотчика та постраждала — дружину розстріляли гестапівці. Його син Сергій, батько Єлизавети, що народився вже після війни, з 2014 року волонтерив у Бахмуті та був керівником потужної волонтерської організації «Бахмут Український».