Страна-свалка. Почему депутаты должны принять закон об управлении отходами

Минулих вихідних з друзями ми вирішили відвідати сміттєзвалище ВРКП "Комунальник" лише 5 км від міської смуги Києва та с. Нові Петрівці.

Кадастрова карта показує, що смітник на 120 тис кв. м розростається і захоплює людські с/г паї площею 7 га. 

Це не полігон для захоронення відходів, а купа сміття під відкритим небом.

Тут немає ваг для зважування сміття, радіаційного контролю — тому завезти можна сюди можна будь що і будь коли. 

Тут немає плівки для відведення фільтрату і він потрапляє прямісінько в грунт, в криниці селянам, а звідти по прямій у київське водосховище, яке всього за 6 км звідси. 

Тут немає системи дегазації і навіть у мінусову температуру потужніший у 86 разів за оксид вуглецю парниковий газ метан викидається в атмосферу. Детектор метану показує 35 часток на мільйон — це в десятки разів більше норми. Влітку це метанова бомба.

З цим пов'язано і те, що викиди парникових газів від звалищ із базовим 1990 роком збільшилися на 26% і продовжують зростати. Про жодні виконання планів скорочення викидів відповідно до Паризької Угоди мова не може йти, поки депутати не проголосують адекватну версію законопроєкту 2207-1Д і поки ми не наведемо порядок зі сміттєзвалищами. 

Очевидно, що тема сміття в Україні справді "горить". Таких звалищ по Україні майже 6 тисяч — одиниці з них відповідають нормам екологічної безпеки. 

Уявіть, за експертними оцінками, лише на 26 полігонах України влаштовано системи вилучення біогазу та експлуатуються установки для виробництва електроенергії, потужність яких досягла 30 МВт. 

Це 0,4% всіх полігонів країни. Загальна площа полігонів в Україні — 9 тис га, що рівноцінне площі міста Хмельницький. 

Чому ситуація настільки катастрофічна? На місці ми дізнались, що ВРКП "Комунальник" бере за