Розыск пропавших без вести. Чем может быть полезен опыт Колумбии

Елена Сотник Правозащитница, народный депутат VIII созываВ Колумбии существует специальное гуманитарное агентство по розыску пропавших, которое показало свою высокую эффективность, и я хочу поделиться спецификой его работы Цей текст написаний після поїздки та зустрічей в Колумбії по питанням їхніх практик роботи з жертвами сексуального насилля під час конфлікту, загальної структури роботи з різними категоріями жертв конфлікту та практики розшуку зниклих осіб.Я зупинюся на дуже конкретних практичних аспектах, які по-перше, вважаю корисними для імплементації в Україні. А по-друге, бачу в цьому можливість конкретної співпраці з різними інституціями в Колумбії, як важливої частини нашої в стратегії посилення стратегії Глобального Півдня.І розпочну з болючої теми розшуку зниклих безвісти осіб.

Мені ця тема болить, бо нещодавно я стала свідком картини, де мама зниклого воїна намагалася потрапити в урядовий квартал, щоб добитися зустрічі з посадовцями і з’ясувати хоч щось про сина. Вона стояла розгублена на блок-посту й істерично їм пояснювала, що не може піти з цього місця, поки хоч з кимось не поговорить, бо жити в невідомості немає ніяких сил.

Вона була у відчаї, і я розумію, що таких мам тисячі. Наша ж система передбачає лише кримінальній процес пошуку і гуманітарна складова підтримки сімей зниклих там фактично відсутня.В Колумбії існує інший підхід — спеціальна гуманітарна агенція по розшуку зниклих, яка показала свою високу ефективність, і специфікою її роботи я хочу поділитися, бо бачу для України необхідність створення аналогічної структури.У Колумбії державні інституції розшукують зниклих безвісти осіб, коли цього вимагає кримінальне розслідування, метою якого є встановлення факту вчинення злочину, пошук злочинця