О нарративах, которые разъединяют украинцев

Сергей Фурса Колумнист, инвестиционный банкирТема разъединения как-то очень активно вошла в украинское информационное пространство От багатьох тригерить обкладинка NV, бо на ній не тільки військові. І це несправедливо, на їхню думку, говорити про те, що хтось наближає перемогу окрім військових.А інші кажуть, що жити в Україні майбутнього, в ЄС і під парасолькою НАТО, будуть не достойні мільйони українців, які виїхали під час війни. Мовляв, нема чого повертатися, ви зрадники.І це все дуже небезпечно.

І це треба зупинити. Бо це руйнує єдність. І це обіцяє нам дуже багато проблем у майбутньому.

І поширювати такі тези, новий вид «різних сортів українців» можуть точно не друзі України.Після війни і так буде багато психологічних стін між різними українцями. Просто тому що у людей буде кардинально різний життєвий досвід протягом декілька років. І навіть без штучного розділення.

Люди, що жили в тилу в Україні, під час обстрілів і постійних повітряних тривог, будуть просто мати інший досвід, ніж люди, які жили в Європі. Це природньо. Просто декілька різних років.

І це вже віддалить людей один від одного. Навіть якщо вони свідомо не будуть шукати приводи для протиставлення.Люди, які відчули на собі всі жахи фронту, будуть мати досвід, що кардинально різнитиметься від досвіду будь-якої людини сучасного світу. Жахливий травматичний досвід.Різний досвід — різна реакція, різне сприйняття світу.Коли починалася війна, коли йшов першій рік війни, коли у суспільстві ще було багато оптимізму і не так багато втоми, домінували інші тези.

Тези, що почуття провини недоречне. Тези, що не треба звинувачувати себе у тому, що ти робиш замало. Тези, що ми всі українці, де б ми не були.