“Не вірю”©: чому в українців багато питань до подій в Луцьку
Згадуючи крилату назву книги другого президента України: “Україна – не Росія”, важко не визнати його правоту. Зокрема і в тому, що теракти не є і не були для України чимось звичним, навіть попри шостий рік війни з країною, яка досягла неабияких успіхів у цій сфері.
Однак тим гучніше у медіапросторі лунає інформація про кожен такий випадок, доказом чому стала вчорашня історія з захопленням заручників в Луцьку. Однак замість одностайної згоди про необхідність посилення боротьби з тероризмом та надання більших прав силовикам, суспільство відреагувало насмішками та сарказмом.
Чому так вийшло? Відновімо хронологію подій.Як усе починалось.Перші повідомлення про захоплення автобуса з заручниками з’явились близько 10 ранку 21 липня. Про це
. Читать на bykvu.com
