135 років тому, 1 грудня 1887 року, в оповіданні "Етюд в багряних тонах" на світ з'явився легендарний детектив Шерлок Холмс

В даному разі історію життя літературного героя простіше розповісти з кінця. Після "пологів" геніального детектива Шерлока Холмса на світ у повісті "Етюд багряних тонах", яка вийшла 1-го грудня 1887-го року, Артур Конан Дойл вже через кілька років вбив його, використавши для цього іншого свого героя - зловісного доктора Моріарті.

Справа в тому, що і сам Холмс та його дедуктивний метод набридли письменникові гірше за гірку редьку, тим більше, що він вважав своїм справжнім покликанням історичні романи, які писав серйозно та ретельно опрацьовуючи матеріал. Однак обурення читачів було бурхливим, а грошова спокуса настільки велика – розповіді про Холмса на той час (на відміну від їх дебюту) – дуже добре оплачувались), що великого детектива довелося оживити. До того часу Дойл вже настільки поднаторів у своїй професії, що останні розповіді про Холмса, написані, образно висловлюючись, з-під палиці, анітрохи не гірші за перші. Саме це і називається у письменницькому середовищі професіоналізмом.

Сьогодні, коли Шерлоку Холмсу виповнюється 135 років, можна задуматися, чому ж він не тільки виявився довгожителем, а й пережив в останні два десятиліття, тобто вже в дуже солідному віці, такий бурхливий ренесанс у кіно і на телебаченні. Це тим більше цікаво, що майже сто років версія з цього приводу - мовляв, завдяки дедуктивному методу Холмса - зараз не працює з однієї простої причини: читачеві, оточеному всілякими гаджетами, дедукція в житті взагалі ні до чого.

Найімовірнішою відповіддю буде інша - Шерлок Холмс не тільки живий, а й чудово почувається завдяки тому ексцентричному заряду, який вклав у нього його творець. Причому заслуга самого Конан Дойла тут часткова: ексцентричним був спосіб життя реального мешканця Лондона кінця 19-го