Сьогодні - річниця нерозкритого вбивства видатного італійського кінорежисера П'єра Паоло Пазоліні

На відміну від багатьох європейських кінорежисерів усіх часів, італієць П'єр Паоло Пазоліні не зображував з себе рафінованого інтелектуала – він ним був. Він не лише знімав фільми, а й писав романи та вірші, які зараз входять до шкільної програми. Теоретичні статті Пазоліні про літературу та кіно написані не «взагалі», як у наш час загальної вищої освіти вміють усі, а на «технологічні» теми – наприклад, як будували кадр та керували рухом камери на зйомках ті чи інші знамениті режисери.

Теоретик, що буває вкрай рідко, поєднувався в ньому з одним із найкращих в історії кіно практиків. Перший фільм Пазоліні «Аккатоне» про життя мешканців римських нетрів, знятий ним у 1961-му році в дусі неореалізму за своїм же романом, можна назвати вершиною цього великого кінематографічного спрямування. Пазоліні взагалі був фахівцем з життя римських соціальних низів – наприклад, він написав для Фелліні у його «Ночах Кабірії» та «Солодкого життя» сцени, для яких треба було знати специфічну мову та манеру поведінки римських повій. Адже Фелліні в цьому питанні був чистим теоретиком, на відміну від «практика» Пазоліні, який через свою маргінальну для того часу гомосексуальну орієнтацію змушений був користуватися послугами платних партнерів – що в результаті і стало причиною (принаймні в офіційній версії) його загибелі.

Перейшовши від неореалізму «Аккатоне» і «Мами Роми» до політичної сатири (між цими етапами було ще «Євангеліє від Матвія», у якому Христос став революціонером, а також екранізації давньогрецьких трагедій), Пазоліні викликав своєю антибуржуазністю скандал за скандалом. Особливо - у його рідній країні, де італійці, які за кілька років піднялися зі злиднів до ситого життя, не вважали це недоліком.

Потім Пазоліні, якщо скористатися